Російські війська увійшли до Херсона на початку березня 2022 року. Окупація міста стала наслідком стрімкого просування російських підрозділів із території Криму, захопленого ще у 2014 році. Контроль над Херсоном відкривав російському командуванню можливості для подальшого наступу на Миколаїв та Одесу, а також забезпечував важливі позиції на правому березі Дніпра. Однак захоплення міста не означало підкорення його населення. У березні тисячі херсонців виходили на центральні площі з українськими прапорами, співали державний гімн та відкрито протестували проти присутності російських військових. Люди ставали перед бронетехнікою, сперечалися з озброєними окупантами та вимагали залишити українське місто. Російська армія відповідала затриманнями, залякуванням та насильством. Згодом масові акції протесту стали надто небезпечними, але спротив не припинився. Він перейшов у підпілля. Протягом окупації росіяни намагалися змінити адміністративну, освітню та економічну систему міста. Запроваджували рубль, нав’язували російські навчальні програми, переслідували проукраїнських активістів, журналістів, колишніх військовослужбовців та представників місцевого самоврядування. Після звільнення Херсона міжнародні правозахисні організації задокументували масштабні порушення прав людини. Human Rights Watch встановила факти незаконних затримань, катувань електричним струмом, побиття та погроз убивством. Одним із місць утримання цивільних був слідчий ізолятор на вулиці Теплоенергетиків. Херсон жив в умовах окупації, але навіть під російським контролем залишався українським містом. Операція, яка змінила перебіг війни Звільнення Херсона не було результатом випадкового відступу російських військ. Воно стало завершенням тривалої та ретельно підготовленої наступальної операції українських Сил оборони. Улітку 2022 року українське командування розпочало систематично знищувати логістику російського угруповання на правобережжі Дніпра. Важливу роль відіграло високоточне західне озброєння, зокрема реактивні системи HIMARS. Під ударами опинилися склади боєприпасів, командні пункти, переправи та транспортні маршрути. Особливого значення набули удари по Антонівському автомобільному мосту, залізничному мосту через Дніпро та переправі поблизу Нової Каховки. Дніпро, який раніше був важливою транспортною артерією російського угруповання, поступово перетворювався на серйозну логістичну перешкоду. 29 серпня 2022 року Сили оборони України офіційно перейшли до наступальних дій на Херсонському напрямку. На відміну від стрімкого контрнаступу на Харківщині, операція на півдні розвивалася поступово. Українські підрозділи атакували укріплені позиції, просувалися від населеного пункту до населеного пункту та одночасно послаблювали можливості противника утримувати територію. У жовтні українські військові досягли важливих успіхів на північному сході правобережжя. Російські підрозділи почали втрачати позиції вздовж Дніпра, а загроза ізоляції їхнього угруповання ставала дедалі реальнішою. Українська стратегія полягала не лише у звільненні території, а й у створенні таких умов, за яких подальше утримання Херсона ставало для російського командування надзвичайно складним. Зрештою ця стратегія спрацювала. За даними українських військових, унаслідок Херсонської наступальної операції було звільнено близько 5700 квадратних кілометрів території та до 211 населених пунктів. Відступ, який Москва не змогла приховати 9 листопада 2022 року російський міністр оборони Сергей Шойгу під час телевізійної наради наказав вивести війська з правого берега Дніпра. Командувач російського угруповання Сергей Суровікін визнав, що забезпечення військ у Херсоні стало надзвичайно складним, а утримання позицій на правобережжі більше не відповідає військовим можливостям Росії. Це рішення стало серйозним політичним ударом по Кремлю.
Джерело
Ми збираємо новини з відкритих джерел і завжди залишаємо посилання на першоджерело.
