💔️ ️ Володимиру Зімовському було 70 років. Народився у Вовчанську на Харківщині. Працював таксистом. З початком повномасштабної війни розвозив гуманітарну допомогу жителям Вовчанська. "Коли працював таксистом, телефон у нього не замовкав, його знали всі. Тому як почалася війна, під кулями допомагав волонтерським організаціям розповсюджувати допомогу. Інколи ледь живий заходив до дому", – пригадала дружина Раїса. Подружжя залишалося в місті до 2024 року. Коли там стало дуже небезпечно, вирішили виїхати. 16 травня 2024 року Володимир із дружиною та сусідом вирушили з дому. Дорогою їх застав бій. Авто рухалося Вовчанськом із великою швидкістю, однак російському снайперу вдалося влучити в голову водія. Володимир загинув. Дружина з пораненою рукою і сусід вибігли з автівки, щоб втекти. Коли йшли вулицею, в одній із будівель відчинилися двері. Раїса відчула біля скроні дуло пістолета. Її та сусіда завели в приміщення. Вони пробули в заручниках російських військових дві доби, поки штаб окупантів не атакували дроном українські обронці. Це допомогло втекти і пішки повернутися додому. Тіла Володимира Раїса більше не бачила. Після п'яти судів вона отримала документи про його смерть. Раїса згадує Володимира як м'якого, надійного та чуйного. Він дуже любив свою доньку та пишався нею. У вільний час любив рибалити і читати детективи. У Володимира Зімовського залишилася донька від першої дружини та двоє внуків. Також він виховав двох синів дружини Раїси від попереднього шлюбу. Українська правда спільно з платформою Меморіал вшановують пам’ять загиблих українців
Джерело
Ми збираємо новини з відкритих джерел і завжди залишаємо посилання на першоджерело.
