У мене у дворі був знайомий. Звали його Саша. Батько й мати Саші були у СРСР партійними функціонерами. Саша жив у комфортному світі пайків

У мене у дворі був знайомий. Звали його Саша. Батько й мати Саші були у СРСР партійними функціонерами. Саша жив у комфортному світі пайків і спецрозподільників, а його життя було заздалегідь розписане. Він мав здобути освіту й піти шляхом батьків і дідуся, який був якимось видним партійцем часів Сталіна та Хрущова. Саша був на рік старший за мене, тому, коли совок розвалився, він уже був на другому курсі. Країна тоді почала різко змінюватися. По-перше, сам СРСР розпався, а по-друге, люди зайнялися комерцією, щоб заробити й вижити. Добре, що тотальний дефіцит тоді дозволяв займатися чим завгодно — від торгівлі «Снікерсами» біля метро до човникових поїздок до Туреччини, від торгівлі бензином до створення відеосалону чи видавництва. Успішність залежала від багатьох факторів. Саша взяв грошей у батьків і спробував їздити до Туреччини по джинси. Привіз їх до Києва. Тут з'ясувалося, що купити джинси в Туреччині — це лише половина справи. Їх треба було ще й продати, а це виявилося значно складніше. Потрібні були точки реалізації або можна було «скидати» джинси оптом. Але закупівельна ціна у Саші була вищою, ніж у конкурентів, тому бізнес не пішов, але приніс збитки. За ідеєю, Саша мав зробити висновки й опрацювати нову схему заробітку грошей з урахуванням усіх ризиків. Це означало, що він мав проаналізувати свої помилки. Але він цього не зробив. Навпаки, він вирішив швидко відбити збитки. Тому... пішов грати в казино, яке тоді з'явилося в готелі «Братислава». Це було у 1993 році.Так Саша допоміг своїм батькам позбутися квартири. Ця історія тоді морально підкосила Сашу. Він скаржився на долю й невезіння. Якось він підсів до мене в «скляшці» на Дарниці, де торгували курчатами-гриль, і почав скаржитися на збіг обставин. Він звинувачував усіх у всіх гріхах та проблемах і вважав, що те, що з ним сталося, — верх несправедливості. Я тоді запитав його: а може, проблема в тому, що він не прорахував усі моменти й не врахував усіх ризиків? Саша образився на моє запитання, сказав, що я нічого не розумію і що я такий самий, як його батьки. І це було не найгірше порівняння. Урешті він доїв свою половину курки й пішов. Через деякий час я дізнався, що він почав возити з Москви «Амаретто». Потягом. У купе. Треба розповідати, чим це закінчилося? Саша зрештою спився. Я часто бачив його сидячим біля «Дитячого світу» й таким, що лає світ дорослих. Саша продовжував звинувачувати всіх у своїх проблемах, скаржився на цілковиту несправедливість і розповідав про те, що якби в нього з'явився шанс, то він би всім показав... Саша так і не зрозумів двох моментів — вікно можливостей не буває вічним, а власні помилки, які ми регулярно повторюємо, лише прискорюють його закриття. Я знову згадав цю історію сьогодні, через те, що бачу в політичній площині. Я вірю, що так, як зараз, буде не завжди. Я знаю, що Україна вистоїть. Я сподіваюся, що після війни, доволі швидко, в Україні відбудуться вибори. А ще я пам'ятаю, що будь-які вибори — це вікно можливостей. Якщо народ не зробить роботу над помилками й після війни знову переобере до ВР або до місцевої влади по всій Україні корупціонерів, популістів, брехунів, профанів і покидьків, то жити наш народ буде погано. І це буде абсолютно заслужено. Як і з Сашею, який перетворив біг по граблях на своє хобі. Це зробив він сам. І результат був наслідком його рішень і вибору. Тож думайте, кого й куди будете обирати, коли б це не сталося, щоб потім не скаржитися й не ходити по допомогу у вирішенні проблем до тих, кого не обрали. Хоча щось мені підказує, що це улюблений сценарій для багатьох в Україні. А засилля у соцмережень, в YouTube і на ТБ маргіналів, колишніх бандюків, фриків, ряжених і нових солодкоголосих говорунів, які вішають локшину на вуха людей без зупинки, навіює мені сумні висновки. Але, може, українцям час змінити цю порочну традицію бігати по граблях? Може, люди порозумнішають після війни, яка обходиться нам дуже дорого? Не впевнений, але дуже цього хочу. Інакше навіщо все це?...