Ця обережність принципово важлива. Масштабна атака на суспільну стабільність не обов’язково означає участь іноземної держави.

Ця обережність принципово важлива. Масштабна атака на суспільну стабільність не обов’язково означає участь іноземної держави. Проте наслідки виявилися цілком реальними: тисячі дітей і батьків опинилися в атмосфері страху, навчальний процес був порушений, а державні служби змушені були реагувати на загрозу, яка не підтвердилася. Чому Європа виявилася вразливою Спільною рисою листопадових інцидентів стала можливість завдати значного організаційного, економічного або психологічного впливу без застосування традиційної військової сили. Для порушення роботи супермаркетів достатньо отримати доступ до цифрових систем керування обладнанням. Для дестабілізації авіасполучення іноді вистачає одного неправдивого повідомлення про вибуховий пристрій. Для провокування міжнаціональної напруженості можна використати підпал автомобіля, оформлений так, щоб підозра впала на представників іншої держави. Для створення загрози цивільній авіації достатньо безпілотника або повітряної кулі, які з’являються в зоні відповідальності аеропорту. Саме ця асиметричність є однією з характерних рис гібридних операцій. Організатор може використовувати відносно дешеві засоби, тоді як держава змушена витрачати значні ресурси на перевірку загроз та захист населення. Додатковою проблемою залишається встановлення відповідальності. На відміну від відкритого військового нападу, диверсії та кібератаки часто здійснюються через посередників, анонімні цифрові ресурси або завербованих виконавців. Тому навіть у випадках, коли правоохоронці встановлюють конкретного підозрюваного, доведення його зв’язку з іноземною спецслужбою може вимагати тривалого розслідування. Росія як системна загроза Європейські уряди дедалі частіше пов’язують зростання гібридних ризиків із російською стратегією тиску на держави, які підтримують Україну. У дослідженні британської Палати громад, оприлюдненому 4 листопада, зазначається, що російська діяльність включає не лише традиційне шпигунство, а й використання дезінформації, економічного примусу, диверсій та інших засобів впливу, покликаних досягати політичних цілей без формального оголошення війни. Оцінки НАТО та європейських розвідувальних служб свідчать про посилення таких загроз протягом останніх років. Однак було б неправильно автоматично приписувати Москві всі інциденти перших дванадцяти днів листопада. Прямі підозри щодо російських спецслужб існують у польських диверсійних справах і британському розслідуванні шпигунства. Натомість відповідальність за масові неправдиві повідомлення про вибухівку та низку кіберінцидентів залишається невстановленою. Так само не можна виключати участі інших державних або недержавних суб’єктів. Це означає, що Європі доводиться одночасно протидіяти реальним російським операціям і розслідувати інші загрози, які можуть мати схожий характер. Нова реальність європейської безпеки Події 1-12 листопада продемонстрували, що сучасна безпека більше не обмежується захистом державних кордонів та утриманням боєздатних армій. Європейським державам необхідно одночасно захищати повітряний простір, енергетичні мережі, промислові системи, транспорт, цифрову інфраструктуру, навчальні заклади та інформаційне середовище. Особливо складним залишається питання співвідношення між свободою пересування, відкритістю суспільства та необхідністю посилення контролю. Рішення Швеції продовжити внутрішні прикордонні перевірки, розширення британської військово-морської співпраці та масштабні поліцейські операції в Італії демонструють різні підходи до однієї проблеми. Водночас жоден із цих заходів окремо не здатний повністю усунути загрози. Гібридний тиск використовує саме ті характеристики, на яких побудована сучасна Європа: відкриті кордони, взаємопов’язані економіки, цифровізацію державних послуг та свободу інформаційного обміну. Перші дванадцять днів листопада показали не існування однієї доведеної централізованої операції, а ширший спектр уразливостей, якими можуть скористатися держави або недержавні угруповання.