Трамп робить ставку на економічні стимули, щоб зупинити війну путіна в Україні. Досвід Німеччини показує, чому ця стратегія є ризикованою — The New York Times. Трамп хоче покласти край війні рф в Україні. Він неодноразово намагався це зробити, але зазнавав невдач. Його останній підхід, очолюваний двома бізнесменами — Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером — агресивно зосереджений на пропозиції путіну економічних стимулів. Віткофф і Кушнер стверджують, що перспектива ведення бізнесу із Заходом може переконати російського диктатора піти на компроміс. Поки що це не спрацьовує — путін із задоволенням користується всіма поступками, не даючи нічого натомість. Ідея пом’якшити поведінку росії за допомогою економічних стимулів не є новою і, по суті, не видається неправдоподібною. Фактично, саме такий підхід Німеччина застосовувала протягом десятиліть і, принаймні деякий час, досягала успіху. Але цей підхід перестав працювати для Німеччини з тієї ж причини, з якої, на думку більшості експертів, він не спрацює зараз для США — є речі, які для росії важливіші за бізнес-угоди. До початку війни в лютому 2022 року в Німеччині існувало загальне переконання — яке поділяли ціла низка канцлерів, лідерів промисловості та широка громадськість — що росія, пов’язана торговельними відносинами, ризикує занадто багато, щоб вступати в конфлікт з Європою. Вважалося, що ведення бізнесу з росією вигідне для обох сторін — це зробить Німеччину безпечнішою та заможнішою. Ця політика сягає корінням епохи холодної війни, коли уряд Західної Німеччини почав проводити нову політику взаємодії з Радянським Союзом, яка стала відомою як Східна політика (Ostpolitik). Вона являла собою широку концепцію, що включала й інші аспекти відносин — дипломатію, культурні контакти. Але одним із її визначальних стовпів, значення якого з часом лише зростало, стало поняття «Wandel durch Handel», або «зміни через торгівлю». Авторка книги про еволюцію політики Німеччини щодо росії Ліана Фікс вважає, що Ostpolitik сприяла зміцненню довіри між двома сторонами, особливо в період холодної війни. Однак у той час газові угоди супроводжувалися заходами стримування. Іншою складовою цього процесу були ракети, націлені на Москву, сказала Фікс. Ситуація змінилася після закінчення холодної війни. Об’єднана Німеччина скоротила військові витрати. Водночас вона зміцнила ділові та енергетичні зв’язки з Москвою. За словами Фікс, спочатку вважалося, що ці зв’язки допоможуть перетворити пострадянську росію на ліберальну демократію. Але навіть коли німецький політичний істеблішмент розчарувався в путіні, він, як і раніше, дотримувався думки, що взаємозалежність зробить для нього надто дорогим вихід за межі дозволеного. Виявилося, що все було не так. путін першим обмежив постачання газу у 2021 році, а наступного року розпочав війну в Україні. США не мають такої болісної історії, як Німеччина, і, до того ж, не ділять один континент із росією. І вони ніколи не будуть стратегічно залежними від російського газу так, як Німеччина була до самого недавнього часу. Але якщо мета Трампа — покласти край війні, то досвід Німеччини показує, що путіним рухають не лише комерційні інтереси. Ця війна обходиться росії неймовірно дорого, і путін продемонстрував, що готовий заплатити цю ціну. Люди, чиї погляди на мотиви путіна розпочати цю війну різко розходяться, все ж сходяться в одному — ділових угод буде недостатньо, щоб змусити його зупинитися. Гірше того, вони можуть дати йому можливість діяти й додати сміливості. 🚀 Підтримати 🤝 _ ✅ ✅ _ 🤝 🚀 Приєднатися до ZN.UA
Джерело
Ми збираємо новини з відкритих джерел і завжди залишаємо посилання на першоджерело.
