Тож особливої любові до Норвегії я не відчуваю, бо я не отримав Нобелівської премії, хоча саме я завершив ці війни. Відверто кажучи,

Тож особливої любові до Норвегії я не відчуваю, бо я не отримав Нобелівської премії, хоча саме я завершив ці війни. Відверто кажучи, Норвегія — відстій. Насправді Норвегія перетворилася на країну-сортир, — президент США Дональд Трамп. ** «Трампу бракує певних якостей. У ньому немає ані вишуканості, ані чарівності, ані невимушеності, ані здатності викликати довіру, ані співчуття, ані дотепності, ані душевного тепла, ані мудрості, ані тонкості, ані чуйності, ані самоусвідомлення, ані скромності, ані честі, ані шляхетності — усіх тих якостей, якими, як не дивно, його попередник, пан Обама, був щедро наділений. Цей разючий контраст лише ще виразніше й доволі незручно для самого Трампа підкреслює його обмеженість. І хоча сам Трамп може бути сміховинним, він жодного разу не сказав нічого іронічного, дотепного чи бодай трохи кумедного — жодного разу. Ніколи. Схоже, він навіть не розуміє, що таке жарт. У його уявленні жарт — це груба репліка, безграмотна образа, мимохідний прояв жорстокості. Трамп — троль. А як і всі тролі, він ніколи не буває смішним і ніколи не сміється — він лише злорадствує або глузує. І що справді лякає: він не просто висловлюється грубими, позбавленими дотепності образами — він ними мислить. Його розум працює як примітивний ботоподібний алгоритм, складений із дріб’язкових упереджень і рефлекторної злостивості. За всім цим немає жодного другого шару — ані іронії, ані складності, ані нюансів, ані глибини. Усе лежить на поверхні. В Британії ми традиційно стаємо на бік Давида, а не Голіафа. Усі наші герої — відважні аутсайдери, які кидають виклик сильнішим: Робін Гуд, Дік Віттінгтон, Олівер Твіст. Трамп — ані відважний, ані аутсайдер. Він — повна протилежність. Він навіть не просто розбещений мажор чи жадібний товстосум. Він радше схожий на товстого білого слизня. Такий собі Джабба Гатт — огрядний, слизький і жорстокий кримінальний бос із всесвіту «Зоряних війн», зліплений із самих привілеїв. І, що гірше, він уособлює те, чого британці пробачити не можуть найбільше: він любить знущатися з тих, хто слабший. Щоправда, коли сам опиняється серед таких самих кривдників, то раптом стає жалюгідним підлабузником. У таких речах існують неписані правила — своєрідні правила маркіза Квінсберрі (шотландський аристократ, чиїм ім’ям названо правила сучасного боксу, що закріпили принципи чесного поєдинку — ред.) елементарної порядності, — і він порушує їх усі. Він б’є по тих, хто слабший за нього, — чого джентльмен не повинен, не став би й просто не міг би робити, — і кожен його удар припадає нижче пояса. Особливо він любить бити тих, хто вразливий або позбавлений голосу, — і б’є їх тоді, коли вони вже лежать... Щоб помітити в цій людині кілька вад, особливої спостережливості не потрібно. Його вади, чорт забирай, надзвичайно важко не помітити. Зрештою, неможливо прочитати бодай один його твіт або почути від нього одне-два речення, не зазирнувши глибоко в безодню. Він перетворює цілковиту невитонченість на окремий вид мистецтва; він — Пікассо дріб’язковості, Шекспір лайна. Його вади фрактальні: навіть його недоліки мають власні недоліки — і так до нескінченності. Бог знає, дурнів у світі завжди вистачало — так само, як і мерзотників. Але рідко коли дурість була настільки мерзенною, а мерзотність — настільки дурною. Поруч із ним Ніксон здається людиною, якій можна довіряти, а Джордж Буш-молодший — розумником. Власне, якби Франкенштейн вирішив створити чудовисько, складене винятково з людських вад, він створив би Трампа. А потім охоплений каяттям доктор Франкенштейн виривав би собі волосся жмутами й у розпачі кричав: «Боже мій… що… я… створив?» І якби про поняття «мудак» зняли телесеріал, Трамп був би головним героєм усіх його сезонів одразу». — «Відповідь на запитання «Чому деякі британці не люблять Дональда Трампа?» , (Британський копірайтер Нейт Вайт, платформа Quora, 12 лютого 2019 року ). 🚀 Підтримати 🤝 _ ✅ ✅ _ 🤝 🚀 Приєднатися до ZN.UA