​ Радік Хатмулін народився 6 березня 1970 року в селі Таврійське (до 2016 року – Кірове) Запорізької області. У 18 років проходив строкову

​ Радік Хатмулін народився 6 березня 1970 року в селі Таврійське (до 2016 року – Кірове) Запорізької області. У 18 років проходив строкову службу в Монголії, де отримав звання старшого сержанта. «Він був дуже працьовитим, завжди серйозно ставився до того, що робив. Був відповідальним, чесним і рішучим. Нікому й ніколи не відмовляв у допомозі», – розповіла дружина Надія. У 2014 році Радіка призвали на військову службу. Він був радистом у 72-й окремій механізованій бригаді, яка виконувала бойові завдання на Донеччині та Луганщині. Згодом став командиром одного з підрозділів бригади. Під час служби неодноразово зазнавав контузій та лікувався в госпіталі. Оборонця нагородили грамотами, а також почесною відзнакою «За мужність та відвагу». У січні 2016 року він повернувся до цивільного життя. Після початку повномасштабного вторгнення знову став на захист України. Служив у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. З квітня 2022 року Радік вважався безвісти зниклим. 23 березня 2024 року тіло військовослужбовця повернули додому. Тоді стало відомо, що він поліг 12 квітня в Маріуполі під час виконання бойового завдання. Йому назавжди 52 роки. Захисника поховали в селі Сонячне на Житомирщині. Радіка Хатмуліна посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У нього залишилися дружина Надія Анатоліївна, сини Вадим і Тимофій та донька Галина. 💔 Букви спільно з Платформою Памʼяті Меморіал вшановують памʼять загиблих військових