Останнього з п’ятьох бойовиків, які потрапили на знімок із тілом Шані Лук у кузові пікапа, знищено. Це не просто військове зведення. Це

Останнього з п’ятьох бойовиків, які потрапили на знімок із тілом Шані Лук у кузові пікапа, знищено. Це не просто військове зведення. Це крапка в одному конкретному рахунку, який світ побачив на власні очі. Побачив, жахнувся й забув. Але ми — ні. Четверо вбиті, один у в’язниці. Ніхто не уникнув розплати. І про це мають знати всі. Особливо ті, хто вважає, що у світі немає справедливості. Так ось: у нашому світі вона є. Їй було 22 роки. Вона була громадянкою Ізраїлю та Німеччини, вільною й доброю людиною, яка вірила, що «поганих людей не буває — є лише ті, хто страждає». 7 жовтня вона була на тому самому трагічному фестивалі. Коли почався напад, вона зателефонувала сестрі й сказала: «Усе буде добре». Це були її останні слова. Згодом ізраїльські судмедексперти знайшли фрагмент її черепа. Загибель Шані підтвердили наприкінці жовтня 2023 року. Її тіло залишалося в Газі ще пів року. Лише у травні 2024 року солдати ЦАХАЛу знайшли її останки в тунелі на глибині десяти метрів під будинком на півночі Гази — разом із тілами ще трьох заручників. На похороні її батько Нісім сказав: «Я не зміг тебе захистити. Пробач мені». У тому пікапі було п’ятеро й водій. Шані лежала обличчям донизу — напівоголена, понівечена, тяжко поранена або, найімовірніше, уже мертва. Покидьки зі зброєю сиділи поруч; один по-хазяйськи закинув ногу на її тіло. Машина їхала вулицями Гази, а люди з натовпу плювали на неї, немов вона була трофеєм. Фотографії та відео облетіли весь світ. Хтось жахався. Хтось радів. Мати Шані, Рікарда, сказала: «Ці кадри назавжди залишаться зі мною». Ізраїльські служби встановили особи всіх п’ятьох. Мустафа Шахін — ліквідований 10 жовтня 2023 року. Басель Челех — знищений 6 грудня 2023 року. Аттія Даур — ліквідований 20 серпня 2025 року. Мустафа Ала Хатіб — захоплений, перебуває під вартою. Тамер Мухаммад Ібрагім аль-Забак — убитий 19 жовтня 2026 року в Джабалії. Ця історія стара як світ. Якщо терорист, який глумився над тілом дівчини на очах у всього світу, навіть через три роки отримує по заслугах — це сигнал. Не лише катам, а й тим, хто міг би стати на їхнє місце. І тим, хто радів та продовжує радіти вбивствам дітей Ізраїлю. Після трагедії в Мюнхені Ізраїль розпочав операцію «Гнів Божий» — серію точкових ліквідацій причетних до вбивства ізраїльських спортсменів. Це була не війна з армією, а полювання на конкретних людей. Свого часу Сенека писав: «Мудра людина карає не тому, що злочин було скоєно, а для того, щоб його не скоїли знову: минулого не змінити, але майбутньому злочину можна запобігти». Світ бачив понівечене тіло прекрасної Шані Лук у кузові пікапа. Світ бачив тих, хто сидів поруч. Ніхто з них не розчинився в натовпі. Ніхто не помер від старості. Саме такий сигнал Ізраїль посилає вбивцям: тебе знайдуть і знищать. Якщо не через рік — то через три. Не в бою — то в тунелі. Жорстоко? Так. Але таким є наш світ. Наш біблійний світ, до якого ми повернулися. (с) Рамі Юдовін Так само й ми маємо невідступно домагатися відповідальності кожного росіянина, який скоїв злочини в Україні. Встановлювати їхні імена, збирати докази й добиватися законного покарання — хоч би скільки років минуло. Ніхто не повинен уникнути правосуддя. Це наш обов’язок перед загиблими й перед майбутніми поколіннями.