«Ні про що не шкодую, ні в чому не каюся», — сказав він відкрито, дивлячись окупантам в очі, перебуваючи в полоні.

«Ні про що не шкодую, ні в чому не каюся», — сказав він відкрито, дивлячись окупантам в очі, перебуваючи в полоні. Друзі, сьогодні хочу розповісти вам про справді неймовірну людину, справжнього героя, якого вчора повернули з полону. Його звати Олександр Максимчук. У травні 2022 року він разом з іншими захисниками «Азовсталі» вийшов у полон. Після цього на нього чекало справжнє пекло. Спочатку Олександр опинився в Оленівці, у "бараці 200", де росіяни влаштували вuбух, унаслідок якого загuнулu понад пів сотні українських воїнів. Олександр дивом вижив, але отримав важке поранення. На цьому його страждання не закінчилися. Згодом він потрапив до СІЗО в Таганрозі, де його піддавали жорстокuм kaтуванням і нелюдським знущанням. Але росіяни пішли ще дальше і влаштували над Олександром показовий суд у Ростові-на-Дону. Окупанти засудили українського воїна до 20 років ув’язнення. Йому обіцяли пом’якшення вироку та можливе поліпшення умов утримання в обмін на зізнання. Але Олександр не здався й не визнав своєї вини. Більше того, він відкрито заявив у суді про kaтування, яких зазнав у Таганрозькому СІЗО. «Вважаю себе невинною людиною, яку притягнули до кримінальної відповідальності. Я солдат, виконував наказ держави. Ні про що не шкодую, ні в чому не каюся», — сказав він. Після цих слів окупанти ще більше розлютилися. Олександра помістили до ізолятора, позбавили можливості спілкуватися з іншими людьми, а знущання та побuття продовжилися. Ви можете по фото зрозуміти в якому стані був Олександр після цих kaтувань. А в реалії все було ще гірше. Проте він не змінив своєї позиції й не зрікся власних переконань. Уже мало хто вірив, що Олександр повернеться з полону. Але його дружина Наталія Максимчук до останнього боролася за звільнення чоловіка. І ось учора сталося те, на що так довго чекали: Олександра звільнили. Попри тортурu, побuття й роки неволі, ворог так і не зміг його зламати. Навіть перед окупаційним судом він знайшов у собі сили сказати правду й заявити, що ні про що не шкодує та не визнає себе винним. Ось такі вони — незламні українці. Честь і слава Олександру Максимчуку! Вітаємо вдома! (с) Це моя Україна