Ми з Георгієм Тихим, речником МЗС, найчастіше перебуваємо на різних полюсах дискусії. Я критикую владу, а він її виправдовує як речник МЗС.

Ми з Георгієм Тихим, речником МЗС, найчастіше перебуваємо на різних полюсах дискусії. Я критикую владу, а він її виправдовує як речник МЗС. Було навіть таке, що він використав інформацію, щоб вжарити мене, яка виявилася брехнею. Всі помиляються. Буває. Але він фахівець і зараз він має рацію. Він звернув увагу на статтю в Reuters про те, що в Європі скептично ставляться до вступу України в ЄС. У авторів цього матеріалу дійсно дивний підбір експертів: фермер, сільський голова, аноніми та політики, які відомі своїм скепсисом щодо України. Давайте відверто: в Європі вистачає скептицизму не лише щодо членства України в ЄС, а й щодо самого існування ЄС. Та ж АдН лише нещодавно відмовилася від прямої мети виведення Німеччини з ЄС та єврозони. А таких популістів у Європі багато. Тому не варто ігнорувати їхню наявність, але й не варто думати, що вони становлять більшість. Спілкування в ПАРЄ та Європарламенті мені, навпаки, додало оптимізму. Нас хочуть бачити частиною ЄС. Щоправда, хочуть, щоб ми не були надто проблемним активом і погодилися на більшість вимог країн ЄС. Перше вирішується за допомогою реформ, законодавчих змін та боротьби з корупцією. А от друге — це питання переговорів та розуміння того, що ми маємо відстоювати свої інтереси. Я добре пам'ятаю, як такі самі вимоги висували до Естонії. І вона змогла відстояти переважну більшість своїх позицій попри весь тиск та намагання інших країн просувати власні інтереси. Так, тут важливі переговори, торг і розуміння, що і як можна відстояти. До речі, пан Тихий непогано описав більшість прагматичних переваг членства України для самого ЄС: найбільш досвідчене військо на континенті, найтехнологічніша оборонна промисловість, енергетична безпека завдяки нашим сховищам, відновлювана енергетика, цифровізація, логістика, великий ринок, відбудова та інше. І більшість європейських політиків це знає та з ним погодиться. Але це треба доносити до звичайних європейців. Як це робити, він знає не гірше за мене, бо канали донесення інформації відомі. Чому це не робиться на рівні держави? Ну, мабуть, тому, що для нашої влади в пріоритеті власний піар на Єдиному телемарафоні, а не просування потрібних державі меседжів у європейському інформаційному просторі. Чи є інші причини? Я впевнений, що Україна буде членом ЄС. І попри те, що в статті є меседж про те, що цього не станеться навіть через 10 років, це не відповідає дійсності. Це станеться значно швидше, якщо буде виконана наша домашня робота. Тут усе залежить від нас. Бо якщо з плану Качки — Кос, який раніше було затверджено, виконано лише 15 відсотків, тоді як мало бути виконано 100 відсотків, то до кого претензії? Тож не треба сподіватися на швидкий вступ до ЄС, а треба виконувати взяті на себе зобов'язання. Так, я впевнений, що за Зеленського ми не станемо членами ЄС. Йому це не потрібно. 15% виконання плану Качки — Кос тому доказ. А от після зміни влади все піде інтенсивніше. І останнє. Пан Тихий написав, що ця історія зі статтею — приклад того, як іноземні журналісти підривають українцям менталку своєю неякісною роботою. Може, комусь і підривають менталку подібні матеріали, але підозрюю, що ситуація з Міндічем, будинком Вови в «Династії», Веронікою Феншуй Офісу, ексгенпрокурором та генералом СБУ, який працював на наркокартель і отримав звання від Зеленського, підриває менталку значно потужніше. До речі, подібні кейси додають україноскептицизму в Європі та зменшують підтримку України в ЄС. Про це теж забувати не варто.