Мій добрий друг-філософ, колись сказав мені, що всі роблять помилки, але не всі можуть їх побачити і визнати. І додав, що людина з

Мій добрий друг-філософ, колись сказав мені, що всі роблять помилки, але не всі можуть їх побачити і визнати. І додав, що людина з вдячністю має ставитися до того, хто вказав їй на помилку. Адже це дає людині можливість зрозуміти помилку, визнати і виправити її та не повторити її в майбутньому. Так роблять мудрі. Але дуже часто гординя, страх, снобізм, якісь комплекси і некомпетентність не дозволяють людині визнати те, що вона помилялася. Тоді людина і далі нескінченно робить помилки та безрезультатно витрачає час свого життя, який не нескінченний та вкрай обмежений. Це начебто прості думки, але не всі до них можуть дійти самостійно, а ще менше людей керуються ними. Я з формулюванням мого друга згоден. Но 100%. До речі, з критикою влади так само. Критика – це вказівка ​​на помилку, яку варто виправити. І бажано не повторювати. Тільки, коли помиляється влада, то безрезультатно витрачається час життя не однієї людини, а всієї держави. І час, як мого життя, так і час вашого. Але ж це дрібниці, так? Чи це все ж таки важливо? Якщо важливо, тоді чому ж прихильники влади, будь-якої влади у нас, так негативно ставляться до критики, якщо час їх життя марнується? Мова не про тих, хто обслуговує владу, отримує за це гроші та саме через це готові виправдовувати все. Мова про людей, які втрачають час свого життя та життя своїх дітей. От на це я не маю відповіді. Може, вона є у вас?