Міністр оборони Італії Гвідо Крозетто під час переговорів із британськими та японськими колегами цього тижня запропонував допустити Берлін до програми виключно як спостерігача. Такий формат дозволив би Німеччині ознайомлюватися з діяльністю проєкту, однак не надавав би права брати безпосередню участь у проєктуванні та розробці винищувача. За інформацією трьох співрозмовників, обізнаних із перебігом переговорів, італійський міністр категорично заперечив проти рівноправної участі Німеччини. Подібні побоювання висловлює і Японія. Токіо не зацікавлене в перегляді вже погодженого розподілу робіт між оборонними підприємствами трьох країн, а також остерігається можливого перенесення термінів створення літака. Програма GCAP була започаткована у грудні 2022 року. Її учасники планують створити винищувач нового покоління, який має надійти на озброєння приблизно у 2035 році. Проєкт покликаний забезпечити технологічну самостійність партнерів і зменшити їхню залежність від американських бойових літаків. Основними промисловими учасниками є британська BAE Systems, італійська Leonardo та японська Japan Aircraft Industrial Enhancement, пов’язана з Mitsubishi Heavy Industries. Для Німеччини можливість приєднання до GCAP набула особливого значення після фактичного розпаду спільного з Францією проєкту перспективного бойового літака Future Combat Air System (FCAS). У червні 2026 року Берлін і Париж домовилися припинити співпрацю над авіаційною частиною програми, вартість якої оцінювали приблизно у 100 мільярдів євро. Причиною стали тривалі суперечки між оборонними компаніями щодо керівництва проєктом, розподілу виробничих завдань і контролю над технологіями. Після цього Німеччина почала шукати нових партнерів для створення винищувача шостого покоління. Велика Британія висловила готовність розглянути можливість німецького приєднання до GCAP. Для Лондона участь Берліна могла б означати додаткове фінансування та збільшення майбутніх замовлень на нові літаки. Німеччина має один із найбільших оборонних бюджетів у Європі, а її авіаційна промисловість володіє значними технологічними та виробничими можливостями. Однак саме ці переваги викликають занепокоєння в Римі та Токіо. Якщо до програми приєднаються німецькі концерни, зокрема Airbus, чинним учасникам доведеться переглянути розподіл відповідальності та виробничих контрактів. Це може зменшити частку робіт, які вже розраховують виконувати італійські та японські підприємства. Крім того, вступ четвертого повноправного партнера ускладнить систему ухвалення рішень. Для Японії це особливо важливо, оскільки країна прагне отримати новий винищувач до середини 2030-х років, коли розпочнеться виведення з експлуатації її літаків F-2. У Берліні пропозицію отримати лише статус спостерігача сприйняли негативно. Один із німецьких посадовців назвав такий варіант неприйнятним. Німеччина наполягає, що значні фінансові внески повинні супроводжуватися відповідною участю її підприємств у розробці та виробництві літака. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус наголосив, що остаточне рішення залежатиме від економічної та промислової доцільності участі. Берлін оцінюватиме співвідношення власних витрат, обсягу виробничих замовлень і можливого впливу нових домовленостей на терміни реалізації програми. Німецьке керівництво планує визначитися з подальшим напрямом розробки винищувача до кінця березня 2027 року. Паралельно Німеччина розглядає альтернативні варіанти співпраці, зокрема зі Швецією та її оборонним концерном Saab. До потенційного партнерства також може долучитися Іспанія, яка раніше брала участь у франко-німецькій програмі FCAS. Такий формат дозволив би Берліну отримати більший вплив на технічні рішення та розподіл промислових контрактів, але потребував би створення нової системи співробітництва. Водночас позиція Італії щодо німецької участі змінилася порівняно з попередніми заявами.
Джерело
Ми збираємо новини з відкритих джерел і завжди залишаємо посилання на першоджерело.
