Костянтин Власенко, воїн 30-ї окремої механізованої бригади, 491день утримував бойову позицію. Лишившись сам після загибелі побратима і

Костянтин Власенко, воїн 30-ї окремої механізованої бригади, 491день утримував бойову позицію. Лишившись сам після загибелі побратима і втративши обидві ноги, він продовжував виконувати завдання й виходити на зв'язок. А потім його евакуювали повітрям: уперше у світі боєць був вивезений із позиції дроном. У розмові з журналістом Юрієм Бутусовим Костянтин розповів, як сам пішов до війська, як жив у бетонній трубі, чому заміна так і не дійшла, як ворог закликав його здатися в полон, як він без ніг продовжував бойове спостереження, як відбувалася евакуація дроном та що допомогло йому вижити у таких критичних умовах. Інтерв'ю прокоментувала українська адвокатка, громадська діячка та військовослужбовиця Євгенія Закревська. "Пам'ятаєте фільм "Врятувати рядового Раяна"? Порівняно з реальною історією Костянтина — це надумана дешева мелодрама, рожеві соплі. Хай пробачить мені Спілберг — певно в світі просто не було вартісних сюжетів до нашої війни. І сама ідея — "рятувати своїх" в фільмі опошлена і спотворена до неможливості, а тут в реальності вона проста і очевидна як двері. Наскрізний такий мотив. І це нице "заслужи це" в фільмі, ця надумана штучна (а)моральна конструкція так жалюгідно виглядає порівняно з реальними взаємовідносинами "Магури" зі своїми, принаймні з його слів. НР, який це все придумав і замутив, командир, який вочевидь топив за порятунок свого бійця і переконав всіх навколо, що всі ці зусилля матимуть сенс. Суміжники, 92-ка, виробник дронів... Книжка Стівена Кінга, передана дружиною і скинута дроном бійцю вже коли він був без обог ніг. Шоколадки, сигарети з дрона. — "В мене більше немає плоскостопія" — "Повтори, не пройшло..." Якась неймовірна воля, жага до життя, яка перемагає біль, самотність і смерть... Але... але жага не абсолютна. Не будь-якою ціною, не за рахунок інших життів — життів своїх побратимів. Він відмовився від подальших спроб евакуації, відмовився, щоб за ним відправляли бійців, коли евакгрупа загинула, і ті що пішли забирати тіла теж загинули. Жахлива-жахлива реальність, суцільна безнадія, біль і смерть... а стільки благородства і гідності в цьому чоловікові з коксохіма, із Кривого Рогу. Він за півтора роки втратив ноги, сили, надію на порятунок, але не втратив людяності і почуття гумору... чорного-чорного, як те життя в трубі а потім за пічкою... Подивіться інтерв'ю з Костянтином. Послухайте, що ВІН говорить. Він точно заслужив, щоб його вислухали і щоб на його думку зважали". 🚀 Підтримати 🤝 _ ✅ ✅ _ 🤝 🚀 Приєднатися до ZN.UA