Коли Кирила повернули з окупації, лишатися в Україні він не збирався. Разом із другом хотів виїхати за кордон. Минуло кілька місяців, і

Коли Кирила повернули з окупації, лишатися в Україні він не збирався. Разом із другом хотів виїхати за кордон. Минуло кілька місяців, і плани змінилися: зараз Кирило вчиться, офіційно працює й будує життя тут. Це далося нелегко. Команда УМПД місяцями була поруч і шукала рішення разом із ним. Така історія добре показує, чому після повернення потрібна якісна реінтеграція. До повномасштабного вторгнення Кирило жив із бабусею, вона була його опікункою. В окупації він далі вчився в українській школі онлайн, але після 10 класу цієї можливості не стало. На вільну територію України хлопець повернувся разом із другом за спільної допомоги нас - Хуманіті та Української мережі за права дитини та Humanity. Тоді він був неповнолітнім. Спершу оселився у дядька, а той згодом оформив над ним опіку. Фахівці Мережі оцінили потреби Кирила й запропонували кілька варіантів, як продовжити освіту. Обрати одразу хлопцю було непросто. Весь цей час він отримував психологічну підтримку, допомогу з документами та доступ до потрібних медичних і соціальних послуг. Зрештою Кирило вирішив вчитися в Україні. Він вступив до державного професійно-технічного закладу, добре навчається й офіційно працює. Після повернення закрити найнагальніші потреби – лише початок. Далі триває довга робота, під час якої разом із дитиною шукають рішення щодо освіти, житла, документів, психологічної підтримки й самостійного життя. Цього року серед дітей і молоді, яких повернула Українська мережа за права дитини, 7 вступили до закладів вищої освіти, двоє – до фахових коледжів і ще двоє – до державних професійно-технічних закладів. Усі вони вже визначилися, де вчитися далі, а команда продовжує супровід, поки кожен будує своє життя в Україні. *Ім’я змінено з міркувань безпеки