І це також вчать (сподіваюсь не на памʼять) наші діти у школах (8 клас, зарубіжна)
І це також вчать (сподіваюсь не на памʼять) наші діти у школах (8 клас, зарубіжна) Добре вмирати тому... (Тіртей) Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну, Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах. Гірше ж немає нічого, як місто своє і родючі Ниви покинуть і йти жебракувати в світи, З матір'ю милою, з батьком старим на чужині блукати, Взявши з собою діток дрібних і жінку смутну. Буде тому він ненависний, в кого притулку попросить, Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача. Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє Горе й зневага за ним підуть усюди слідом. Тож як справді не знайде втікач поміж людом ніколи Ані пошани собі, ні співчуття, ні жалю — Будемо батьківщину і дітей боронити відважно. В битві поляжемо ми, не пожалієм життя. О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою, Не утікайте ніхто, страхом душі не скверніть. Духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте, Хай життєлюбних між вас зовсім не буде в бою. Віком похилих, у кого слабі вже коліна, ніколи Не покидайте старих, з битви утікши самі. Сором несвітський вам буде тоді, як раніше за юних Воїн поляже старий, в перших упавши рядах,- Голову білу безсило схиляючи, сивобородий, Дух свій відважний оддасть, лежачи долі в пилу, Рану криваву свою не забувши руками закрити,- Страшно дивитись на це, соромно бачить очам Тіло старе без одежі! А от юнакові — все личить, Поки ще днів молодих не осипається цвіт. Чоловікам він був милий, жінок чарував за життя він — Буде прекрасний тепер, впавши у перших рядах. Отже, готуючись, кожен хай широко ступить і стане, В землю упершись міцніш, стиснувши міцно уста. [139] Переклад Григорія Кочура