«…І серед цього сидить хлопчик. Ручки зв'язані скотчем, ніжки скотчем зв'язані. Очі заплакані. Стільки років минуло. А от очі його я не
«…І серед цього сидить хлопчик. Ручки зв'язані скотчем, ніжки скотчем зв'язані. Очі заплакані. Стільки років минуло. А от очі його я не можу забути. Не можу забути ці блакитні очі. І він так на мене дивився, знаєте, от і надія, і розпач в тих очах...» 11 листопада Степану Чубенку виповнилося б 29 років. Влітку 2014 року його, 16-річного, захопили та вбили російські бойовики селищі Горбачево-Михайлівка. Однією з останніх, хто бачив Степана живим, була місцева жителька, яка випадково опинилася в будинку, де бойовики утримували підлітка. Згодом саме вона повідомила матері Степана, де бачила її сина. Минуло 12 років, за цей час жінка пережила окупацію, вимушені переїзди, нову втрату дому через російські обстріли. До дня народження Степана Чубенка Суспільне Донбас поговорило з жінкою про її спробу врятувати підлітка, допомогу родині в пошуках сина та життя, яке назавжди змінила російська агресія. Фото: Сталіна Чубенко/Facebook