Гончаренко змусив Зеленського заговорити про мир і переговори? 3 жовтня я опублікував свій мирний план.

Гончаренко змусив Зеленського заговорити про мир і переговори? 3 жовтня я опублікував свій мирний план. Я запропонував почати ДОМОВЛЯТИСЯ з Росією за різними напрямками: на морі, у повітрі, в енергетиці. Рухатися маленькими кроками, досягаючи конкретних домовленостей, які зрештою можуть привести до глобального припинення війни. Чому? Тому що ми більше не можемо безкінечно платити життями наших людей і дітей. Втрачати інфраструктуру, енергетику, руйнувати власну країну. Я запропонував шукати вихід через конкретні домовленості. І що я почув у відповідь? Зрадник. Агент. Колаборант. Мене звинувачували в тому, що я взагалі наважився говорити про переговори. А тепер подивімося, про що говорить сам Зеленський. 4 жовтня - нові переговори за участі України, США та Росії. 13 жовтня - Україна готова до зустрічей, обговорює енергетичне припинення вогню та пропонує наступні переговори. 21 жовтня - Зеленський підтримує поновлення тристоронніх зустрічей. І заявляє про готовність погодитися на мирну угоду, яка заморозить фронт «як є зараз». 25 жовтня - серед цілей тристоронніх перемовин називають енергетичне перемир’я або припинення вогню в Чорному морі. То що змінилося? Коли про переговори говорив Гончаренко - це зрада. А коли про переговори говорить Зеленський? То чиїм агентом тоді став Зеленський? А тепер про результати. Якщо точкові домовленості справді допомагають повертати людей, проводити евакуації, зменшувати обстріли та рятувати життя - ТО ТРЕБА РУХАТИСЬ ДАЛІ. Бо наша мета - ЗБЕРЕГТИ ЛЮДЕЙ І КРАЇНУ! Можна скільки завгодно говорити про нашу «потужність». Але коли на 5 році війни ми досі не змогли зробити свою балістику. Коли друзі президента накрали всюди. То який сценарій? Чекати? Чого? Коли вже не буде чого і кого рятувати? Ще раз. Переговори - це не капітуляція. А прагнення зберегти життя - не зрада. Виявляється, говорити про мир усе-таки на часі.