#думки_вголос 🧐 Від «довбойоба» до «дай Боже»: особливості потужної мирної дипломатії

#думки_вголос 🧐 Від «довбойоба» до «дай Боже»: особливості потужної мирної дипломатії - Бонус Сьогодні

#думки_вголос 🧐 Від «довбойоба» до «дай Боже»: особливості потужної мирної дипломатії Знаєте, є в нашій українській дипломатії одна цікава особливість. Щойно активізуються мирні ініціативи, починаються серйозні розмови про завершення війни, переговори, компроміси та дипломатичні рішення - у нас за якимось дивним збігом обставин періодично вмикається «потужна дипломатія» особливого формату. І ось черговий приклад. 10 листопада 2026 року, між двома раундами мирних переговорів України, США та Росії в Абу-Дабі, Володимир Зеленський в інтерв’ю заявив: «Ніхто не зупинив Путіна, ніхто його не знищив, і він досі живий. Дай Боже, він нас почує і щось зробить». І тут мені згадалося, що подібні дипломатичні перли ми вже неодноразово чули. Причому саме на тлі активізації міжнародних ініціатив щодо завершення війни. 2 грудня 2024 року. Дональд Трамп готується повернутися до Білого дому, світ активно обговорює його обіцянки завершити війну, можливі переговори та поступки сторін. І тут Зеленський на спільній прес-конференції з канцлером Німеччини Олафом Шольцом, відповідаючи на запитання про те, на що повинна піти Росія, видає: «А що має зробити Росія? Піти нах*й» 19 грудня 2024 року. Дипломатичні дискусії щодо майбутніх переговорів тривають. А Зеленський у відповідь в адресу Путіна публікує допис із посилом: «Довбойоб». Того ж дня під час прес-конференції у Брюсселі називає Путіна «відморозком». 5 січня 2025 року. До інавгурації Трампа залишаються лічені дні. Знову активно обговорюють можливість переговорів і завершення війни. Зеленський в інтерв’ю Лексу Фрідману висміює історичні розповіді Путіна: «А цей стоїть із голою дупою і розповідає про племена?» І ось тепер, у листопаді 2026-го, коли делегації трьох держав знову сіли за стіл переговорів, ми чуємо вже новий дипломатичний шедевр - про Путіна, який «досі живий», та «дай Боже». Що ж, роки минають. Переговорні майданчики змінюються. То Стамбул, то Абу-Дабі. Мирні ініціативи знову й знову набирають обертів. А разом із ними періодично повертається і особлива дипломатична риторика з Банкової. І поки американці, європейці та українські переговорники шукають формули припинення війни, у нас, схоже, вже сформувався цілий окремий дипломатичний словник. Від «на три букви» й «довбойоба» до «голої дупи» та «дай Боже». От тільки українці чекають не нових дипломатичних перлів, а завершення війни. І бажано - з реальними гарантіями безпеки, а не черговими гучними заявами. Бо, по факту, дипломатія має вимірюватися не міцністю висловлювань, а результатами. P.S. І ще одна цікава історична деталь на тлі сьогоднішнього «дай Боже» щоб Путін помер. У березні 2022 року тодішній прем’єр-міністр Ізраїлю Нафталі Беннет, який виступав посередником між Україною та Росією, особисто зустрічався з Путіним і, за його словами, домігся від нього обіцянки не вбивати Зеленського. В лютому 2023 року Беннет розповів, що після зустрічі зателефонував Зеленському: «Я щойно вийшов із зустрічі. Він не збирається тебе вбивати. - Ви впевнені? - нібито перепитав Зеленський. - На сто відсотків. Він тебе не вб’є, - запевнив Беннет» За словами Беннета, приблизно через дві години після цієї розмови Зеленський записав відеозвернення зі свого кабінету, демонструючи, що не боїться. Ось така історія дипломатії…