Доволі важливий текст про проблему, про те, що не варто її ігнорувати і про необхідність протидіяти.

Доволі важливий текст про проблему, про те, що не варто її ігнорувати і про необхідність протидіяти. Російська схема обходу санкцій на 6,9 млрд доларів — редакційна стаття The Financial Times. Перед початком війни в Україні Росія настільки була стурбована економічними наслідками відключення від міжбанківської системи SWIFT, що попереджала: розглядатиме це як «акт війни». Через чотири роки після відключення найбільших російських банків розслідування FT виявило, як масштабна операція з підробки документів, попри це, дозволила підтримуваній Кремлем фінтех-компанії переказати понад 6,9 млрд доларів через глобальну банківську систему приблизно за дев’ять місяців — частину цих коштів використали для закупівлі важливих товарів військового призначення. ▪️ Погана новина полягає в тому, що Росії вдалося обійти санкції, використовуючи старі методи відмивання грошей. ▪️ Хороша новина — їй не вдалося створити життєздатну альтернативу традиційній системі транскордонних платежів. Один із важливих уроків полягає в тому, що, попри багаторічне посилення контролю за відмиванням грошей, кореспондентська банківська система настільки сильна, наскільки сильні її найслабші ланки. Вона ґрунтується на припущенні, що кожен банк проводить належну перевірку своїх клієнтів. Але коли ці банки перебувають у юрисдикціях зі слабким контролем за дотриманням санкцій або неефективною системою «знай свого клієнта», вся система стає вразливою. Використовуючи підставні компанії для перенаправлення платежів через такі юрисдикції, як Киргизстан, російська фінтех-компанія A7 фактично створила лазівку для доступу до великих клірингових банків, таких як Standard Chartered, Citigroup і JPMorgan Chase. Коли західні банки-кореспонденти запідозрили неладне з грошовими потоками через банки в Киргизстані, де влада налаштована промосковськи, A7 перенаправила додаткові платежі через ОАЕ, де обійшла банківські системи контролю. Спроби відстежити такі переміщення перетворюють роботу банків і регуляторних органів на гру «бий крота». Контроль за відмиванням грошей і досі значною мірою спирається на перевірку таких документів, як рахунки-фактури. Справа A7 показує, як масштабна операція з підробки документів — із використанням тисяч фальшивих печаток і програмного забезпечення для видалення кирилиці — дозволила обдурити систему. Фінтех-компанія також створила тіньову мережу валютних свопів. Валютна виручка від експорту «Роснафти» та інших компаній депонувалася на рахунках підставних компаній за кордоном і використовувалася для розрахунків; нафтові трейдери в Росії отримували платежі в рублях. Посилення заходів боротьби з відмиванням грошей протягом останніх 10 років призвело до збільшення тертя та незручностей для законослухняних країн, банків і клієнтів. Тому банкам і регуляторним органам слід обережно ставитися до використання грубих інструментів для припинення порушень російських санкцій, які можуть мати додаткові побічні наслідки. Водночас банки повинні мати можливість активніше відстежувати й аналізувати підозрілі схеми в документах і платежах. Найефективнішим способом посилення санкцій було б знайти способи чинити тиск на союзників Росії та країни з м’якшими санкціями, щоб вони належним чином забезпечували їх дотримання, зокрема за допомогою вторинних санкцій. У США тут є найпотужніший важіль тиску, але під час другого терміну Трампа вони демонстрували значну неохоту його застосовувати. ЄС побоюється ширшого використання вторинних санкцій, але міг би розширити використання списків компаній, які сприяють обходу санкцій, із зазначенням конкретних організацій. Однак той факт, що Росія знайшла способи обійти санкції, не означає, що вони безглузді. Навпаки, той факт, що підприємства змушені вдаватися до дорогих обхідних шляхів, свідчить про їхню ефективність: вони працюють так, як задумано, — ускладнюють функціонування військової економіки Путіна. Реакцією на викриття діяльності A7 має бути не відчай через недоліки санкцій, а подвоєння зусиль для усунення лазівок.