Був у мене один знайомий на ім’я Сергій. Мав він невеликий бізнес, який приносив йому невеликий, але стабільний дохід. І вважав цей Сергій,

Був у мене один знайомий на ім’я Сергій. Мав він невеликий бізнес, який приносив йому невеликий, але стабільний дохід. І вважав цей Сергій, що єдине, чого йому не вистачає в житті, — це джип. Це була одночасно і мрія і візуалізація успіху. — От буде в мене джип, і тоді всі дівки мені дадуть, — часто казав він. — Бо дівки дають тим, у кого є джип. А поки в мене джипа немає, то дівки носа морщать... Зрештою він трохи підкопив грошей і купив Opel Frontera, якому років було стільки, що він ще Кучму пам’ятав. Але ж джип? Тому Сергій був готовий приймати знаки уваги від панянок і чекав, коли вони почнуть штабелями падати до його ніг. Але протилежна стать не поспішала виправдовувати його очікування. І Сергію було незрозуміло, у чому причина, адже, на його думку, у нього було все, щоб стати об’єктом жадання всіх жінок: і джип, і бізнес. Йому просто було невтямки, що його бачення не збігається з реальністю. Якось я знову потрапив у компанію, де був Сергій, і почув його скиглення про те, що вся справа в тому, що його джип не новий. А от якби був новий, то і штабелі шанувальниць, і симпатія з боку панянок йому були б гарантовані. Я спробував дати йому підказку: — Сірий, а може, справа в тому, що ти займаєшся не тим? Може, не іншого джип треба жадати, а собою зайнятися? Наприклад, піти в зал, скинути кілограмів 30 зайвої ваги, бруд з-під нігтів вичистити й перестати весь час скаржитися. Як ідея? — Звісно, тобі легко говорити, — сказав він. — У тебе Acura MDX і язик добре підвішений. — Слухай, мільйони чоловіків мають успіх у жінок і при цьому їздять у метро або тролейбусі. Я зі своєю дружиною в метро познайомився. Без джипа. Він просто в метро не влазив. Але Сергій мене не слухав і продовжував скаржитися. А згодом наш спільний знайомий розповів про нього, що він купив новий SsangYong. Але черга з дівчат до нього досі не стоїть. Я згадав цю історію в тому контексті, що владі час усвідомити: не все так, як їй здається, а її висновки хибні. І Путін не закінчує війну після 40 днів примусу до миру, і війна не припиняється попри всі погрози і гучні заяви Зеленського, і небо над Росією не закривається попри обіцянку президента, і люди зневажають владу не за гроші чи "шалену бджілку", а за корупцію та факапи цієї влади, і всі вже розуміють, що Зеленський та його оточення неспроможні самостійно здолати ворога та примусити Путіна закінчити війну. І всі розуміють, хто такий Вова для якого будують дім в Династії поряд з будинками Єрмака, Міндіча і Чернишова, попри перелякане мовчання Зеленського. Усе якраз навпаки. У політиці немає простих рішень, а варіант із Гордієвим вузлом хороший лише для історичних прикладів, а не для сучасних реалій. Тому, коли бачиш, що твій шлях веде в глухий кут або є помилковим, варто це визнати, а не продовжувати йти за сценарієм, який не веде до позитивного результату. Хоча треба розібратися, що і для кого є позитивним. Бо кінець війни - це шанс для України, але початок відповідальності Зеленського і його оточення за всі порушення Конституції і законів України. З Зеленським Україна не лише ніколи не стане частиною ЄС та НАТО, а й не зможе здолати Росію. Зеленський має це усвідомити та прийняти рішення про створення Уряду національного порятунку, кула б були залучені не ті люди, які лояльні до корупційної влади, а ті, що знають і можуть витягнути Україну з тих проблем, і які завів Зеленський, Єрмак, Міндіч та вся інша шобла з ОЗУ Династія. Якщо він неспроможний навіть на це, то Верховна Рада має взяти на себе відповідальність, сформувати нову реальну коаліцію, обрати нового спікера, створити такий Уряд та рятувати Україну від поразки. А Зеленський нехай займається тим, що йому подобається і те, що в нього виходить найкраще - їздить по закордонним турне, фоткається з лідерами інших країн, тисне руки відомим особам, робить гучні обіцянки та мовчить про своє клептократично-корупційне оточення. Аби не заважав. І тоді ситуацію можна виправити. Все інше - балачки.