Автор може створювати чернетки за допомогою генеративних моделей або поєднувати машинний текст із власним.

Автор може створювати чернетки за допомогою генеративних моделей або поєднувати машинний текст із власним. Тому важливо аналізувати не лише кількість файлів, а й обставини їхнього створення. Третій спосіб: перевірка технічних слідів. У деяких випадках у робочих документах залишаються метадані, службові коментарі, історія редагування або інші технічні ознаки використання програмних інструментів. Саме такі матеріали стали частиною розслідування щодо роману Телісона Орельєна. Іноді сліди можуть з’являтися просто в готовому тексті. Наприклад, випадковий коментар редактора, звернення до користувача або службова фраза, яка виглядає як відповідь чатбота. Але навіть подібні ознаки потрібно перевіряти. Технічний слід може довести, що на певному етапі використовувався конкретний інструмент. Проте він не завжди дозволяє встановити, яку саме частину твору створила машина. Четвертий спосіб: перевірка фактичних помилок. Генеративні моделі здатні вигадувати джерела, цитати, назви книжок, історичні події та наукові дослідження. Тому особливо уважно варто перевіряти документальну літературу, історичні видання, біографії та науково-популярні книжки. Якщо автор посилається на дослідження, якого не існує, або приписує відомій людині вигадану цитату, це може свідчити про використання ненадійного інструмента під час підготовки матеріалу. Однак і тут існує важливе застереження. Люди також помиляються, неправильно цитують джерела та вигадують факти. Тому наявність фактичних помилок не доводить автоматично, що книжку написав ШІ. П’ятий спосіб: порівняння стилю автора. Якщо письменник має значний доробок, можна дослідити, наскільки нова книжка відрізняється від його попередніх творів. Аналізують словниковий запас, довжину речень, особливості побудови діалогів, повторювані конструкції та стиль викладу. Такі дослідження належать до сфери стилометрії. Водночас письменник має право змінювати власний стиль, експериментувати з жанрами та працювати з редакторами. Тому навіть суттєві стилістичні відмінності не є самостійним доказом машинного авторства. Шостий спосіб: пряме підтвердження автора або видавництва. Найпереконливішим підтвердженням часто стає власне повідомлення людини чи компанії про використання генеративних моделей. Саме так сталося з Корал Гарт, яка відкрито розповідає про свій метод. І саме так було встановлено використання ШІ для обкладинки збірки «Жінка зі сну». Проте навіть добровільне визнання не завжди дозволяє визначити точний обсяг машинної роботи. Автор міг використати алгоритм лише для добору назви, пошуку ідей або мовної редактури. А міг делегувати йому створення майже всього тексту. Це принципово різні рівні участі технології. Чи можна змусити письменника довести, що він написав книжку самостійно Поширення генеративних моделей створило нову проблему для літературної індустрії: тягар доведення авторства дедалі частіше перекладається на самого письменника. Раніше видавництво могло оцінювати рукопис за його якістю, комерційним потенціалом і репутацією автора. Тепер до цих критеріїв додається питання походження тексту. Але вимога довести повну відсутність штучного інтелекту може виявитися практично нездійсненною. Не всі письменники зберігають ранні чернетки. Дехто працює безпосередньо в одному документі, постійно переписуючи текст. Інші використовують редакторські програми, які не зберігають повної історії змін. Тому відсутність докладного архіву роботи не може сама по собі означати, що автор скористався ШІ. Ситуацію ускладнюють помилкові звинувачення. Письменник може опинитися під публічним тиском лише через незвичайну фразу або високий показник одного детектора. За таких умов необхідна процедура, яка дозволяє перевіряти факти, враховувати пояснення автора та не робити остаточних висновків на підставі одного алгоритмічного звіту. Особливо небезпечною є практика публікувати ім’я письменника разом із твердженням про машинне авторство, якщо єдиним доказом виступає автоматична перевірка.