Аналізуючи гуманітарну місію в Олешках, я не можу не думати про Маріуполь. І про те, скільки б життів вдалося врятувати, якби росія

Аналізуючи гуманітарну місію в Олешках, я не можу не думати про Маріуполь. І про те, скільки б життів вдалося врятувати, якби росія погодилась. Чому це вдалося в Олешках? В першу чергу завдяки зв’язку Трампа і путіна. Саме тому це відбулося під егідою Меланії Трамп. Якщо це дійсно вона була ініціатором і попросила Трампа, величезний їй респект. Повертаючись до Маріуполя. Виходить, що в усьому світі не знайшлося людини, яка б змогла вмовити путіна випустити людей з оточеного міста? Десятки тисяч людей було вбито, зокрема під час спроби виїхати з міста. Тисячі дітей насильно вивезені на територію рф. Гуманітарна катастрофа і геноцид. І вся ця трагедія та кров виключно на руках росіян. Бо путін не захотів, бо мав стратегічну перевагу і боявся якось її втратити?! Тому, коли я бачу ці пости, де люди романтизують взаємодію між рф і Україною, мені стає сумно. Так, я розумію, що всі втомилися від війни. У всіх дефіцит гарних новин, і кожен як може будує надії на мир. Але не треба плутати дипломатію і партнерство. Шкода, що дипломатії не було в Маріуполі, коли на очах усього світу безжально вбивали невинних дітей та дорослих.