140 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ХАРКІВ’ЯНКИ, ЯКА ЗМІНИЛА СВІТОВИЙ БАЛЕТ

140 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ХАРКІВ’ЯНКИ, ЯКА ЗМІНИЛА СВІТОВИЙ БАЛЕТ 3 жовтня 1886 року у Харкові народилася Варвара Жмудська – американська модельєрка українського походження, авторка сценічних костюмів для кіно та балету, зокрема, сучасної загальноприйнятої у світі балетної пачки. Вона народилася в заможній родині харківського купця Андрія Жмудського, була третьою з десяти дітей і найстаршою серед доньок. Ще змалку любила вишивати. Варвара вступила на юридичний факультет Харківського університету. У 22 роки вийшла заміж за Олександра Мойсеєнка, сина заможного промисловця. У подружжя народилася донька Ірина. Але невдовзі після весілля Олександр помер від тифу. Другим чоловіком Варвари став адвокат Микола Каринський. Саме його прізвище вона згодом зробить відомим у світі мистецтва. У 1915 році родина перебралася до Москви. Там Каринська дедалі більше віддавалася творчості: працювала з тканиною, створювала декоративні роботи, захоплювалася театром. Серед сюжетів, до яких вона зверталася, були й балетні сцени. Після початку революції 1917 років – життя Варвари і її дочки розділялися між Харковом та Сімферепелем, а після окупації Криму – вона розірвала шлюб і чоловікю. Згодом знову одружилася, і у 1924 році Каринській вдалося організувати виїзд сім'ї за кордон під виглядом організації виставки робіт її учнів у країнах Європи. Під учнівськими полотнами вивезла також унікальну колекцію церковної вишивки XII-XIII століть. У 1930-х вона переїхала до Лондона, а напередодні Другої світової війни до США. У Нью-Йорку Каринська зустріла людину, з якою буде пов’язана одна з найважливіших сторінок її життя, хореографа Джорджа Баланчина. Варвара створювала костюми для десятків його балетів і фактично допомогла сформувати впізнаваний стиль New York City Ballet. Для неї костюм ніколи не був просто красивою оболонкою. Він мав працювати разом із тілом танцівника: не сковувати рух, не ламати силует, не заважати хореографії. Саме так з’явилася її знаменита балетна пачка, powder puff tutu. Традиційні пачки часто були жорсткими й трималися на каркасі. Каринська відмовилася від важкої конструкції й використала кілька шарів легкої сітчастої тканини. Кожен наступний шар був трохи довшим за попередній. Пачка зберігала форму, але ставала м’якшою, живішою, рухалася разом із балериною і вже не виглядала окремою жорсткою конструкцією навколо тіла. У 1950 році така пачка з’явилася в балеті Баланчина «Симфонія до мажор». Згодом її конструкцію почали використовувати далеко за межами однієї трупи. Каринська вдосконалювала й інші елементи балетного костюма, зокрема крій ліфа. Вона добре розуміла просту річ: сценічний костюм має не тільки ефектно виглядати з глядацької зали, у ньому ще треба танцювати. Її талант не обмежувався балетом. За костюми до фільму «Жанна д’Арк» з Інгрід Бергман Варвара Каринська разом із Дороті Джекінс отримала «Оскар». Пізніше її ще раз номінували на премію Американської кіноакадемії за костюми до мюзиклу «Ганс Крістіан Андерсен». У 1962 році Каринська стала першою художницею з костюмів, яка отримала Capezio Dance Award, престижну нагороду за внесок у мистецтво танцю. За своє життя Варвара створила понад 9 тисяч сценічних образів. Померла 18 жовтня 1983 року, невдовзі після свого 97-го дня народження.